Колишній сотенний Української повстанської армії Мирослав Симчич, 85 років, сидить на кухні київської ”готельки”. Він приїхав із Коломиї на Івано-Франківщині — гостює у старшого сина Ігоря.

 
42-річний Ігор прибирає посуд після сніданку. Батько згадує про вчорашню зустріч на телебаченні з ветеранами Другої світової війни, на котру його запросили із Секретаріату президента.

— Я не сказав нічого. Тільки на виході спитав президента: чому в нас досі моляться на Росію? Президентові неприємно було це слухати. Конкретно нічого мені не відповів. З військами НКВД ми билися на смерть. А із фронтовиками ніколи не мали ані сварки, ані бійки. У Коломиї на збори ходимо один до одного.

Вишукана атмосфера бенкетної зали Трапезної... Чай, печиво та черешня. Офіціанти,студенти та Брюховецький.

Не семінар для іноземних студентів („так в нас проходить в Академії навчання”), не збір таємної масонської ложі Брюховецького (про що плітки йдуть з 1994 року),та навіть не збір численних дітей пана В'ячеслава (про останнє теж ходять легенди).

Хоча, все це частково є правдою. Та тільки студенти могилянські, а захід не таємний. А ми всі - його діти. Чай та Брюховецький - що ще треба?

  Він - мовний віртуоз та майстер вишуканого слова

  Він – людина року за версією Постмодерного Терористичного Угруповання

  Той, чия фан-група «в контактє» нараховує більше двохсот чоловік та постійно збільшується

  Той, чиї афоризми вже стали крилатими серед його студентів

  «Кришталевий Сковорода» буде проводитись за всіма традиціями церемоній нагородження: перед входом у КМЦ буде простелена червона доріжка, усі учасники і гості мають бути одягнені офіційно, у кожній з номінації будуть 3-5 претендентів, і для більшості з них переможця буде обрати через Могилянську соціальну мережу thePathos.org за адресою thepathos.org/vote. Запрошені гості будуть оголошувати переможця, відкриваючи конверт з прізвищем та запрошуючи його на сцену. Лауреату буде вручена нагорода і надано декілька слів для привітання. Також Вас очікує шоу-програма, що зробить цей захід незабутнім.

Оксана Блажевська, координатор проекту

П’ятниця... 13... Чого очікувати від цього дня?? Невдачі? Страху? Суму? Та ні!!!

    Веселого та красивого Дня Факультету Природничків! Або, як в могилянській спільноті кажуть, природи))

    Виступ виявився справді красивим, з перших хвилин публіку тішили прикольними роліками, на яких надписи і предмети творили самі природничники. Окреме спасибі за атом, колбу і сперматозоїдів =)

    Як і належить, виступ почався з вагону метро, того самого, що відвозив інформатиків 30 травня і відбув за природничниками. 13 червня, зупинка остання...

    Перші 10 хвилин... Ну що я вам зразу хочу сказати. Ну так собі... До виходу Доктора-Ботана-Прапорщика! Цей хлопець дійсно “зробив” весь сміх на святі. Жарти дотепні, акторська майстерність, акцент Сердючки – все те що народ любить. Ну а любителям вишуканого тут робити було нічого((  Вже класичними стали жарти про Ксерокс, бібліотеку і Тьотю Віку. Могилянцям цього і треба, ніколи не перестанемо сміятися з цього, аж поки наша “верхівка” все не владнає. Я вважаю, таким треба підгодовувати нас, може в один прекрасний день все це піде в нас зворотнім шляхом.

 Цікава стаття, аналітика пострадянських реалій, але також проводяться паралелі з українською історією та "суперечливими" діями сучасної української влади.
\\\\\\\
 

   Бывшие сателлиты, представители некогда угнетенных колоний-республик, счастливые, гордые и свободные (к тому же успешные - даже наши домашние, домотканые империалисты перестали выступать на тему, как пропадут без нашей тяжелой промышленности и без нашего подбитого в драке недреманного ока страны Балтии), вежливо задают вопросы. Задают они их бывшим колонизаторам из метрополии, давно отставшим и глотающим дорожную пыль. Они искренне не могут понять, почему Россия так держится за советскую символику: за статуи командоров всех сортов, от чучела в мавзолее до Сталиных и Дзержинских, за советский гимн, за красный флаг, за 9 Мая, за советские ордена, за память об СССР.

Уже завтра, 17 червня, стартує ІІ «Тиждень гостьових ефірів» на студентському радіо «К:)ВІТ». Ми створюємо простір для вільної творчості будь-кого зі студентів Могилянки, пропонуючи провести свою програму усім охочим, хто має цікаві ідеї та концепції, кому цікаво зазирнути за лаштунки радіо Могилянки і спробувати себе у ролі ведучих. Після першого «Тижня гостьових ефірів», що успішно пройшов у весняному триместрі на початку квітня і мав безпрецедентний характер, ми вирішили перетворити даний захід на постійну традицію. Відтепер дана подія відбуватиметься щонайменше раз на триместр. Як підтвердження цього, представляємо до вашої уваги програму ІІ «Тижня гостьових ефірів». Відмінністю програми цього Тижня від квітневого полягатиме у тому, що гості будуть проводити ефіри не тільки на І-му, але й на ІІ плацу. Варто також відзначити значний відсоток ефірів присвячених різним напрямкам електронної музики - їх буде аж цілих три (із семи). Також на вас чекає зустріч в ефірі зі знайомими по першому Тижню обличчями голосами: Сашко Жека (ФПвН-1) та Віталій Билів (ФЕН-1) вже вдруге стануть гостьовими ведучими. Ну, а дасть початок цьому чотириденному марафону на радіо "К:)ВІТ" український гурт "СКАЙ", що завітає до нас в гості на перший ефір у вівторок об 11:20. Загалом же розклад ІІ-го «Тижня гостьових ефірів» виглядає наступним чином: 

Наприкінці червня український інет-простір запістрявів афішами, що запрошували на „музичний бій в джазовій атмосфері початку 20 століття”, а саме – Бій саксофоністів.

  Дійство відбулось 8 червня у клубі „Бінго”. Власне бій був зініційований гуртом „Проти ночі”, який нещодавно змінив вокалістку. В якості запрошених гостей мали бути запропоновані „7th DAY” і „Da Vinchi”. Мали, втім, жоден з гуртів так і не з’явився.

  Натомість розігрівати публіку прийшли хлопці з „Доріана Грея”, що одночасно були й контрольною групою з налаштувань – в перервах між піснями за порадами хлопців долаштовували звук. „Доріани” вирішили одразу взяти бика за роги, чи, пак, слухачів за серце, і грали досить важкі пісні про сенс життя-буття і любов – як свіжу, так і вчорашню. Несподіваним і приємним дисонансом прозвучала мрійливо-літня „Ямайка”.